Навчання, яке еволюціонує

Січень 1, 2015

Велика кількість найбільш надихаючих документів чітко асоціюються з певною датою. Декларація незалежністі Сполучених Штатів Америки була підписана 4 липня 1776, Хартія 77 з’явилася у січні 1977, Догма 95 була створена у 1995. Ідеї трансформуються і розвиваються з часом. Цей маніфест представляє короткий перегляд наших ідей, бачення на майбутнє і того, що ми знаємо про навчання і освіту на теперішній момент. Цей текст служить орієнтиром, який допомагає нам зрозуміти, як ми робили все до сих пір, і які дії ми маємо здійснити наступними.

У світі, охопленому невпевненістю та відчуттям застарівання нашої системи освіти, як ми можемо забезпечити успіх собі як особистостям, нашим суспільствам і нашій планеті? Система повинна еволюціонувати.

Що нам відомо на цей час

1. “Майбутнє вже тут- воно просто нерівномірно розподілено” (Вільям Гібсон у Гладстон,1999) Галузь освіти набагато відстала у порівнянні з іншими галузями саме через нашу схильність дивитись назад, а не вперед. Ми навчаємо історії літератури, але не майбутньому письма. Ми навчаємо історично важливим математичним концепціям, але не займаємося створенням нової математики, необхідної для будівництва майбутнього. Більш того, все “революційне”, що має місце у навчанні, вже відбулося в різних масштабах, потроху, в різних місцях. Повний ефект для нас і наших організацій здійсниться тоді, коли ми розів’ємо сміливість навчатись з досвіду одне в одного, також візьмемо ризик та відповідальність застосовувати орієнтації майбутнього до нашої практики.

2. Школи 1.0 не можуть вчити дітей 3.0. Нам потрібно наново визначити та побудувати ясне розуміння того, для чого ми навчаємо,чому ми це робимо, і кому служить наша система освіти. Переважний напрямок у нашій обов’язковій освіті заснований на застарілій моделі 18 сторіччя, яка мала за мету створення громадян готових пертворитись на лояльних та продуктивних працівників фабрик, а також бюрократів. У постіндустріальну еру це більше не повинно бути кінцевою метою освіти. Нам необхідно підтримувати учнів у їх прагненні ставати інноваторами, бути в змозі використовувати свою уяву і креативність для створення нових результатів для суспільства. Ми робимо це, бо прооблеми сьогодення не можуть бути розв’язані через старий спосіб мислення. І ми всі співвідповідальні за створення майбутнього з позитивними результатами, які задовольнять всіх людей у світі.

3. Діти теж люди. Всіх учнів треба поважати і ставитись до них, як до людей з визнаними універсальними правами і відповідальністю. Це означає,що учні мають право голосу у виборі стосовно їхнього навчання, включаючи те, як організована робота їхніх шкіл , як і де вони навчаються, та всіх інших сторін щоденного життя. Це є реальна участь: учням усіх віків має бути надана свобода дотримуватись освітніх можливостей та підходів до навчання, які придатні саме їм, якщо тільки їхні рішення не обмежують свободи інших робити те саме ( адаптовано з EUDEC, 2005).

4. Емоції, які ти отримуєш від стрибання зі скелі при самостійному рішенні не можна порівняти з тим, коли тебе хтось спихнув. Іншими словами - модель навчання “зверху донизу”, від вчителя до учня не оптимізує навчання, бо поглинає допитливість і позбавляє внутрішньої мотивації. Нам потрібно охоплювати пласкі, горизонтальні та розподілені підходи у навчанні, включаючи навчання один від одного, і дозволяти учням реалізовувати автентичну практику цих моделей. Освітяни мають створювати простір, який дозволяє учням визначати, чи хотять вони стрибати і коли саме. Невдачі - це природня частина навчання, де ми можемо завжди спробувати ще раз. У однорівневому навчальному просторі роль вчителя допомагати учням впевнитися, що вони роблять сбалансоване рішення. Невдачі - це добре, але створення невдачі - ні.

5. Не оцінюй те,що ми вимірюємо, вимірюй те,що ми цінуємо. У своїй одержимості тестуванням ми якось дозволили ОЕСР(Організація економічного співробітництва та розвитку) стати всесвітнім міністерством освіти через режим PISA (Міжнародна Програма по оцінюванню досягнень учнів), і культ освітнього вимірювання розповсюджується по всьому світі. І навіть гірше, наші школи випускають політиків і політичних лідерів, які не знають, як інтерпретувати оцінку в тестах. Найкращі інновації вмирають тоді, коли ми починаємо турбуватись про оцінювання. Нам потрібно покласти край примусовому тестуванню та перенаправити ці ресурси на освітні ініціативи, які створюють справжню цінність та можливості для росту.

6. Якщо “технології” - це відповідь, то яким є запитання? Здається,що ми одержимі новими технологіями,водночас мало розумієм, для чого вони і як вони можуть покращити навчання. Технології чудово працюють там, де ми робимо те, що і раніше, але краще; та використовувати технології для того, щоб робити все те саме застаріле - це втрата можливостей. Чорні дошки були заміщені білими та електронними. На заміну книжок прийшов iPad.. Це все одно що будувати ядерну електростанцію для забезпечення паливом конної повозки. Отже, нічого не змінилося, і ми все ще концентруємо величезні ресурси на цих інструментах і марнотратимо можливість використовувати їхній потенціал для трансформації того,що ми вивчаємо і того як ми це робимо. ВІдтворюючи практики минулого за допомогою нових технологій, школи більше зосереджуються на управлінні апаратним та програмним забеспеченням, ніж на розвитку розумового забеспечення учніві також доцільного використання цих інструментів.

7. Компютерні навички непомітні і такими ж мають бути технології в школах. Непомітне навчання - це визнання того, що процес навчання відбувається головним чином несвідомо - тобто скоріше через неформальний, випадковий досвід, ніж через формальні інструкції(Кобо і Моравець, 2011). Воно враховує внесок технологічного прогресу, який справді допомагає з’являтися невидимим просторам - але, як і самі простори, використання технологій є так само невидимим і мінливим. Якщо завданням для наших шкіл та урядів є створення учнів,які вирізняються креативністю та інноваціями, а не учнів, які бездумно запам’ятовують і повторюють старі ідеї, будь-яке використання технологій для навчання має давати можливості для таких креативних та інноваційних напрямків. Школи не повинні використовувати комп’ютери, щоб “робити роботу” навколо заздалегідь встановлених параметрів з передбаченим результатом; вони мають бути використані, щоб допомогти спроектовувати та створювати продукти та результати навчання, які виходять далеко за межі уяви та розкладу. Замість того, щоб ставити технології в авангарді та затінювати навчання - робити його непомітним, але таким, що оточує скрізь і дає учням можливість відкривати свої шляхи для розвитку з використанням цих інструментів.

8. Ми не можемо керувати навчанням. Коли ми говоримо про знання та інновації, то ми часто об’єднуєм або плутаєм поняття з даними та інформацією. Занадто часто ми обдурюємо себе , вважая, що даєм дітям знання, а насправді просто тестуємо, яку інфрмацію вони можуть відтворити. Щоб стало зрозуміло: дані - це шматочки і обривки там і тут, які ми об’єднуємо в інформацію. Знання - це коли береться інформація і створюється значення на персональному рівні. Ми є інноваторами, коли ми робимо дії з тим, що нам знайоме, і створюємо нову цінність. Розуміння цієї відмінності розкриває одну з найбільших проблем, існуючих у керуванні школою та навчанням: у той час, як у нас легко виходить керувати інформацією, ми просто не зможемо керувати знаннями в учнівських головах, не деградуючи знов до інформації.

9. “Мережа - це навчання” (Сіменс, 2007). Педагогіка, яка з’являється у цьому сторіччі не є такою, що ретельно планується. Скоріше, вона розвивається спонтанно. Наше перетинання мереж є нашим шляхом до навчання, і по мірі того, як розширюються мережі, навчання розширюється також. У коннективному (базованому на горизонтальних зв’язках) підході до навчання вважається, що ми об’єднуємо наші індивідуальні знання для створення нового розуміння. Ми ділимося своїм досвідом і, як результат цього, створюєм нове соціальне знання. Ми повинні зосередитись на здібності індивідів самим переміщатись цим простором і самим створювати зв’язки, відкриваючи для себе те, як їхні індивідуальні знання і таланти можуть бути покладені в контекст розв’язання нових задач.

10. Майбутнє належить нердам, гікам, робителям, мрійникам і ноумедам. Нехай не кожний стане підприємцем, але ті,хто не розвиває підприємницькі якості, знаходяться у невигідному становищі. Наша освітня система має зосередитись на розвитку ентерпренерів: індивідуалів, які використовують свої спеціалізовані знання для того, щоб мріяти, творити, досліджувати, вивчати і просувати підприємницькі, культуральні або соціальні зусилля, ризикуя, та отримуючи задоволення як від процесу так і від фінального результату, не боючись можливих провалів або помилок на цьому шляху.

11. Ламай правила, але спочатку ясно розумій чому. Наші шкільні системи побудовані на культурі слухняності, примушеної поступливості та конформності.. Креативний потенціал учнів, викладачів та наших соціальних інститутів по суті зведено нанівець. Легше, щоб тобі сказали, що думати, ніж думати самому. Відкрите ставлення запитань і формування усвідомлення того, що ми створюєм і того,що б ми хотіли з цим зробити, може стати найкращими ліками для цієї системної хвороби. Тільки тоді ми зможемо ініціювати обгрунтований злом системи, якій викличе зміни в існуючому порядку речей, і буде мати реальну можливість вплинути на ситуацію.

12. Ми повинні і можемо побудувати культуру довіри у наших школах та спіольнотах. Подекуди наша система освіти продовжує базуватись на страху, тревозі та незадоволенності, все це буде викликати конфронтацію. У проекті Minnevate! (MASA, 2014) дослідники з’ясували, що якщо освітяни мають побудувати колективний потенціал для перебудови освіти, для цього потрібна взаємодія із зацікавленими спільнотами, задля яких ми працюємо. Це вимагає нової теорії дій, зосередженої на довірі, де учні, школа, уряд, бізнес, батьки та спільноти зможуть об’єднатися у спільних зусиллях для створення нового освітяного майбутнього.

Дехто каже, що ці приниципи потребують здійснення революції. Інші говорять,що потрібні масивні інновації, щоб позитивне освітяне майбутнї стало реальністю. Ми вважаємо,що нам потріно і те і друге, або як сказав Рональд ван ден Хофф (2013) “Те, що нам потрібно - це інноволюція!(стор.236) Отже, це наша благородна задача : інноволюціювати не тільки у наших ідеях, але також у застосуванні того, чому ми навчились через наш власний і спільний, глобальний досвід.

Початкові підписи

John Moravec, PhD, Education Futures (principal author, USA); Daniel Araya, PhD, University of Illinois at Urbana-Champaign (USA); Daniel Cabrera, MD, Mayo Clinic (USA); Alexandra Castro, Westhill Institute (Mexico); Cristóbal Cobo, PhD, Fundación Ceibal (Uruguay); Guido Crolla, HAN University of Applied Sciences (Netherlands); Chloe Duff, European Democratic Education Community (UK); Maaike Eggermont, Sudbury School Ghent (Belgium); Martine Eyzenga, Diezijnvaardig (Netherlands); José García Contto, Universidad de Lima (Peru); Kristin Gehrmann, Demokratische Schule München (Germany); Peter Gray, PhD, Boston College (USA); Renske de Groot, arts educator (Netherlands); Leif Gustavson, PhD, Pacific University (USA); Peter Hartkamp, The Quantum Company (Netherlands); Christel Hartkamp-Bakker, PhD, Newschool.nu (Netherlands); Pekka Ihanainen, Haaga-Helia School of Vocational Teacher Education (Finland); Aaron Keohane, Summerhill School (UK); Nicola Kriesel, BFAS e.V. (Germany); Beatriz Miranda, Aprendamos (Ecuador); Sugata Mitra, PhD, Newcastle University (UK); Hugo Pardo Kuklinski, PhD, Outliers School (Spain); Tomis Parker, Agile Learning Centers (USA); Angela Peñaherrera, Fraschini&Heller (Ecuador); Robert Rogers, MD, University of Maryland (USA); Carlos Scolari, PhD, Universitat Pompeu Fabra (Spain); António Teixeira, PhD, Universidade Aberta (Portugal); Stephanie Thompson, Beach Haven Primary (New Zealand); Max Ugaz, Economía Digital SAC (Peru); Evert-Jan Ulrich, Dutch Innovation School (Netherlands); Charles Warcup, Sudbury-Schule Ammersee (Germany); Monika Wernz, Sudbury-Schule Ammersee (Germany); Alex Wiedermann, Sudbury-Schule Ammersee (Germany)

Поділись і підпиши маніфест!

Найлегший спосіб показати вашу підтримку маніфесту -це поділитись ним у вашій соціальній мережі і започаткувати дискусію у вашій власній організації. У Твіттері використовуйте, будь ласка, хештег #manifesto15.

Додай твій підпис та думки тут

Дякуємо!

Ми вдячні всім, хто доклав зусиль,щоб допомогти зробити цей документ, особливо початковим підписантам, які першими дали свої відгуки та підтримку фінальному документу.

Цю версію перекладу оригінального англійського документу здійснила Тамара Калмикова.

Для зв’язку з авторами

Пишіть нам за адресою manifesto15@educationfutures.com.

Матеріали використані при підготовці і рекомендовані для ознайомлення

Cobo, C., & Moravec, J. W. (2011). Aprendizaje Invisible: Hacia una nueva ecología de la educación. Barcelona: Laboratori de Mitjans Interactius / Publicacions i Edicions de la Universitat de Barcelona. http://www.aprendizajeinvisible.com

EUDEC. (2005). EUDEC guidance document. European Democratic Education Community. Retrieved January 1, 2015 from http://www.eudec.org/Guidance+Document#Article_1:20_Definitions

Gladstone, B. (Producer). (1999, November 30). The science in science fiction [Radio broadcast episode]. In Talk of the Nation. Washington, DC: National Public Radio. http://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=1067220

Gray, P. (2013). Free to learn. New York: Basic Books.

van den Hoff, R. (2013). Society30: Knowmads and new value creation. In J. W. Moravec (Ed.), Knowmad Society (pp. 231–252). Minneapolis: Education Futures. http://www.knowmadsociety.com

MASA. (2014). Minnevate! 2013-2014 activity report. St. Paul, MN: Minnesota Association of School Administrators. http://minnevate.mnasa.org

Moravec, J. W. (Ed.) (2013). Knowmad Society. Minneapolis: Education Futures. http://www.knowmadsociety.com

Siemens, G. (2007). The network is the learning. http://www.youtube.com/watch?v=rpbkdeyFxZw